Серед осінньо-зимових свят найбільшою поетичністю, неповторністю виділяється свято Андрія (до прийняття християнства називали Калитою). Його відзначають 13 грудня, це є своєрідним продовженням молодіжних вечорниць, де дівчата і хлопці обирають своїх суджених. З давніх-давен наша Україна славиться традиційними святами й обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.

\

15 грудня у нашій школі пройшли Андріївські вечорниці, організовані вчителем української мови та літератури Дзисюк Валентиною Миколаївною та учнями 9 класу.

В українців звичаї та обряди мають дохристиянський характер: ворожіння, заклинання, ритуальне кусання калити (коржа з білого борошна).

Ткаченко Ольга Іванівна та Діденко Олена Миколаївна, господині дому, святково прибравши хату, запросили дівчат та хлопців на вечорниці. Дівчата наварили вареників, напекли пирогів, взяли вишивання і з піснями прийшли на вечорниці.

Пожвавішали посиденьки, коли завітали хлопці з бубнами. Тут були і пісні, загадки й частування варениками та пирогами та  ворожіння ( на черевиках, нитках, варениках, перснях та віночку).

Цікаво пройшло дійство кусання калити, в якому брали участь і глядачі.

Учасники вечорниць подякували господині за теплу хату, дівчатам – за стіл багатий.

Перед учнями школи ожили ігри і забави нашого народу.

А на закінчення свята всіх присутніх пригостили смачною калитою, щоб ніколи не втратили смаку українського хліба, щоб всі завжди були ситі й здорові, веселі й щасливі, щоб в усі часи, в усі віки на українському столі на білій вишитій скатертині лежала, немов сонце, кругла паляниця.

Головне, щоб традиції нашого краю не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережімо цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня.