Запорожець Т.Ф.

 Класний колектив 10 класу "Мрія"

Класний керівник Запорожець Т. Ф.

      Виховна година на тему: «Якби я був президентом!»

Тренінг "Мої права"

Упорядкування території біля Обеліску Слави

1 вересня 2016 "Україна - наша Батьківщина"

Відпочинок - запорука здоров'я

Допомога в  Міжнародний день людей похилого віку 

Виховна година “ Профілактика шкідливих звичок  у  підлітків ”  

Батько і мати- два сонця гарячих ( Тест )

Як визначити мікроклімат у класі?

Учити завжди, учити скрізь,

                                                                   До днів останніх сонця!

   Нам учителям , слід пам'ятати,  що в класі не «Не всіляка погода – благодать». А з погоди в класі складається мікроклімат. Мікроклімат – це погода у класі, яка триває у продовж певного часу  і помітно впливає на дітей  із підвищеною «Школо-чутливістю», а таких – більшість. Учитель як метеоролог,  який уміє передбачати погоду в класі .У нього є барометр –його серце, підкаже і розповість йому чи мало цікавого про атмосферу в учнівському  колективі. А  в класі ростуть і розвиваються молоді,  незміцнілі зелені паростки.  Для них дуже важливі тип погоди в класі ? Він залежить від людей,  які там знаходяться.  Пам’ятаймо про це.

    Для успішного керівництва класним колективом педагог в співпраці з психологічною службою повинен постійно збирати й аналізувати інформацію про учнівський колектив, використовуючи різні методики (соціометрію, анкети, твори тощо) і на основі аналізу планувати і здійснювати псхолого-педагогічний вплив, використовуючи різноманітні засоби і, в першу чергу, громадську думку, спрямовані на підвищення рівня розвитку колективу і кожного учня, при цьому виходячи з позицій поваги до особистості, співробітництва, визнання неповторності кожної індивідуальності.
   

 Рекомендовані методики для роботи з учнями: 

• Вивчення статусу особистості в колективі.
• Методика визначення згуртованості класу «Скільки голів, стільки думок».
• Тест «Психологічна сумісність».
• Оцінка психологічного клімату в колективі.
• Методика визначення міжособитісних стосунків школяра (за Рене Жилем).

                                        Мороз і холод

У класі можна відчувати мороз відчуження й холод нерозуміння. Щиросердість стосунків,  взаєморозуміння,  взаємовиручка й звичайна людяність – усе заморожене,  усе застигле . Тож слідкуймо  за тим,  щоб в нашому класі не виникла вічна мерзлота – мерзлота людських відносин, почуттів і думок.

   Негода

 Негода халтури й лінощів у класі поступово перетворюється на посуху нікчемності  й нічогонероблення. Ніхто в класі нічого не сіє.  Не тільки «Розумне,  добре, вічне», узагалі нічого. 

                                   Грім і блискавка

         Як часто ми в класі йдемо “Шляхом образ” Учитель на такій стежці стає Зевсом-громовержцем  , який обрушує гуркіт грому брутальності на молодій незміцнілій зелені паростки  І в класі мигонять блискавки . Це ми кидаємо блискавки злості , нагнітаючи в класі атмосферу відчуження й ненависті.

                                   Туман

  Чи не ми самі напускаємо туман у класі?  Туман понять, серпанок знань, туманність уявлень. У головах всіх присутніх-туманно. А в тумані, як відомо, видимість і засвоюваність предметів-нульова. «Де ти, плем’я молоде, незнайоме?!»  Ніхто нічого не розуміє-навколо густий туман. І в цьому тумані не розгледіти ні дітей, ні знань. Одне слово, туман. Давайте його розсіювати і більше не сіяти.

                     Похмуро, прохолодно, волого   

      Буває  в класі похмуро від неприйняття особистостей учнів.  І стає прохолодно.  Настає прохолодність відносин.  Один – за себе,  усі - ні за кого.  В атмосфері класу відчувається підвищена вологість дитячих сліз і образ. А в повітрі висить  підвищена важливість  особистості вчителя – метеоролога, який сам  її дедалі підвищує  й підвищує.  

Хитко,  не затишно,  темно. Молоді незміцнілі  паростки розростаються,  як у хижі І входить не колектив , а

 « хижка тітки Томи». Учительку звали Тамар Іванівна . Сумно .

                                         Буря

Бурю в пустелі невігластва влаштовуємо ми самі.  Пустелею скаче Вершник без голови й рубає молоді незміцнілі паростки праворуч, ліворуч - не замислюючись. А навіщо буря?  Чи не краще висадити в пустелю невігластва десант думок і реальних справ? Адже буря в пустелі не найкраща погода в класі. А Вершник без голови не найкращий учитель. Нехай вершник в нашому класі завжди буде з головою і, бажано, без шаблі в руках головою.

                                       Град

  Град невдач і неуспіхів боляче б`є молоді зелені паростки. Град «незадовільно»` і «двійка»  може побити, чи--о, жах! - убити молоді незміцнілі рослини. Грамотні професійні учителі повинні вміти передбачати град і закривати від нього молоді паростки.

                                   Високий тиск

    Дуже часто в нашому класі відчувається високий тиск авторитарної педагогіки. А іноді барометр-наше серце-показує, що тиск падає та ось-ось зникне зовсім.  Який тиск найкращий: високий чи низький? Для кого як.

Але для бурхливого зростання  молодих зелених паростків високий тиск просто згубний. Він може їх розчавити.  Не тисни тиском, та не стиснутий будеш !            

                                     Снігопад

Снігопад успіхів .І зробити його рясним і постійним - у наших руках. Нехай буде снігопад!  Корисна и весела, жартівлива «гра в сніжинки» розумних запитань і відповідей.  Грайте на  здоров'я.                 

                                  Ясний, спокійний ранок

              Нехай шкільний день завжди починається саме так. І нехай ``ранок туманний``стане рідкісним  винятком.                           

                                              Дощ

  Сліпий дощик помилок. Ну що ж, трапляється! Нехай це не лякає! Сліпий дощик довгим не буває.

                                                             Дощ покапав-і пройшов.

                                                            Сонце в цілому світі!

                                                           Це - дуже добре: вчителям та дітям!

  Іноді, щоправда, буває злива, що теж не зовсім небезпечно, оскільки після неї рослинність відновлюється, свіжіє й починає тягнутися у височінь інтенсивніше

 А ще після будь-якого дощу має незабаром  виглянути сонце. Хай завжди буде сонце, а в нашому класі особливо!

                                                     Сонячно

  Сонячна погода. У класі - сонячно і ясно. Молоді, уже досить зміцнілі зелені паростки разом тягнуться до сонця й бурхливо зростають. Сонячне світло їм просто необхідне для зростання й розвитку. Про нас, учителів: «Сидимо ми в класі-чекаємо на погоду…» А чого ми чекаємо? Адже  погоду в класі робимо ми самі. Так робімо її розумно, якісно й сонячно. І тільки в гарну погоду!

    Психологічний клімат може формуватися та регулюватися на різних етапах та різних видах діяльності. Його роль в життєдіяльності колективу і кожного члена групи багатофункціональна. Як виявилось, позитивний психологічний клімат учнівського колективу формує референтне відношення до свого класу. Такий клімат відображає стиль педагогічних взаємин та впливає на розвиток дружніх відноси у класі.

   Атмосфера на уроках залежить також від загальної налаштованості колективу в цілому. Отож, основне завдання вчителів та управління навчально-виховним процесом полягає у створенні умов, що стимулюють розвиток сприятливої психологічної атмосфери  в учнівських колективах, що в свою чергу відображається на розвитку та рівні навчальних досягнень школярів. Крім того, необхідною умовою для створення сприятливого мікроклімату та підвищення рівня успішності учнів є розвиток їх мотиваційної сфери. Для підвищення мотивації навчальної діяльності, появи інтересу до окремих предметів чи школи в цілому вчителеві варто застосовувати нестандартні прийоми у своїй педагогічній праці у вигляді проведення рольових ігор, диференційному підході до невстигаючих та обдарованих учнів, позаурочному контакті з учнями

    Рекомендації: 

• Нехай вітер змін не перетворюється на вітер у голові
• Нехай буде і вітер змін, і протяг уроків. Тільки нехай він не поздуває молоді зелені паростки.
• Нехай ваш клас буде парником любові, доброти, поваги й порядності.

Пророче слово кобзаря звучить в серцях нащадків

(літературно – музична композиція, присвячена творчості  Т. Г. Шевченка)

Мета: розширити знання учнів про життя і творчість Т. Г .Шевченка, вчити відчувати красу рідної мови, її мелодійність у поезіях Шевченка, розвивати патріотизм, виховувати почуття гордості за Україну, її талановитий і волелюбний народ.
Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, учнівські малюнки до його творів, виставка книг - «Кобзарів» (видання різних років), українські рушники, аудіозапис пісень.                                                                      

 І мене в сім'ї великій,

 В сім'ї вольній, новій.                                         

Не забутьте пом'яну

  Не злим тихим словом.

 Т. Г. Шевченко         

 Хід виховної години

Організаційний момент.
В добрий день і в добрий час
Ми зібралися із вами
Тихо надворі, ні вітру, ні хмар,
Ані шелесне верба височенька
Наш клас має «Кобзар»
І вголос читає Шевченка.
Вчитель:
Т.Г.Шевченко – це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях нашого народу. Його творчість – це святиня, якою дорожить і гордиться український народ. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці, той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами.
Нашу виховну годину ми присвячуємо великому поетові і художнику Т.Г.Шевченку.
Девіз: «Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не вартий пошани»
1-й учень:
Бог і Біблія у хаті,
І Шевченко, і Буквар,-
Той духовно вже багатий,
Хто береться за «Кобзар»
2-й учень
Ген за рікою синіє гора,
В небі веселка розквітла казкова,
Ніжно вплітається в гомін Дніпра
Добре і щире Шевченкове слово.
3- й учень
І став для нас Шевченко заповітом,
Безсмертним, як саме людське життя.
Ми будемо славить перед цілим світом
Живе і святе Шевченкове ім’я!
 Ведучий:  Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. 
Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.
Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.
Ведучий:  Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, 
а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду...

4-й учень:

Щовесни, коли тануть сні

  І на рясті засяє веселкою

  Повні сил і живої снаги

 Ми вшановуємо Всі: Пам'ять Шевченка!

 Ведучий 2:
На нашому святі присутні гості:
Слово для привітання надається-----

5-й учень: Ти, Тарасе, сьогодні
Нас зібрав докупи.
І зійшлися у цій залі
Шевченка онуки.

6-й учень:   Хай палає свічка.
Хай палає,
Поєднає нас вона в цей час.
Друзів голоси нехай лунають,
Слово й музика нехай єднають нас.
Пісня “Моя Україна ”.

Ведучий 1.Тарас прийшов на світ, коли ще скутий кригою сивів у берегах Дніпро. Березень благословив першу сльозу немовляти, що, мов із серця, упала Славутичу на груди й розтопила кригу. Саме в ці прекрасні березневі дні все людство вшановує великого Кобзаря. Протягом недовгих літ життя Т.Шевченко зорав свою ниву і засіяв її словом добра, любові, правди та волі. Тож давайте і ми сьогодні кинемо чисті зерна великої вдячності на Шевченкову ниву.

Учень 3: Хліб і сіль тобі, Тарасе,
Сьогодні підносимо…
(Виносимо хліб-сіль, кладемо біля портрету)
Вшанувати цю гостинність
Оплесками просимо .
Учень:
Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик.

                                    Сценка «Тарас з мамою»

 Тарас: Мамо, чому так багато зірок на небі?

 Мама: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка поки людина не помре. А як помре – свічка гасне, зіронька падає. Бачив?

 Тарас: Бачив, матусю, бачив… Матусенько, а чому одні зірочки великі, ясні, а другі ледь-ледь видно?

Мати: Бо, коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої . людини світить ясно і світло це далеко видно.

Тарас: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічка світила найяскравіше. Мати: Я молитиму Бога, щоб так і було, моя дитино.

Ведучий: Але не судилося матері ростити своїх дітей. Від важкої праці на панщині занедужала і померла. Через два роки не стало й батька.

1-й учень: Тяжко-важко в світі жити сироті без роду: Нема куди прихилиться, - хоч з гори та в воду!

                                 Сценка « Тарас – пастух»

 Оксана.  Тарасе, ти плачеш?  Давай  я сльози тобі витру. Не сумуй Тарасику, адже, кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще від усіх ти співаєш. Ще й ,кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем!  А розмалюєш, Тарасе, нашу хату?

Тарас.  Еге ж… А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний … Ні, я не ледащо, я буду-таки малярем !

Оксана. Авжеж ,будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята ! Ой, бідні ягнятка, що чабан у них такий, вони ж питоньки хочуть!

Тарас. Оксанко, та я їх зараз пожену до водопою. А малярем я таки буду!!!

ПІсня « Зоре моя, вечірняя...»

2-й учень:Кобзарем його ми звемо
Так від роду і до роду.
Кожен вірш свій і поему
Він присвячував народу.
3-й учень: Чисту матір і дитину
Він прославив серцем чистим.
Всю осяв Україну
Поглядом він променистим.
4-й учень:Ось чому в сім’ї великій,
У цвіту садів прекрасних
Буде жити він навіки,
Як безсмертний наш сучасник. 
Ведучий 1. Чий портрет у кожній хаті
І у бідній і в багатій
Прикрашений рушниками,
Вишитий руками мами?
Всі: Портрет Шевченка!
Ведучий 2. За що ж люди так шанують 
І люблять поета?
День народження святкують,
Як найбільше свято?
5-й учень: Бо нещастя свого люду
Ніс в душі Тарас,
Сіяв добре, мудре, вічне
Поет серед нас.
Ведучий 1. Чому гіркі людські болі
Гостро відчував?
6-й учень: Бо таку вразливу душу
Господь йому дав.
Бо з дитинства не знав волі,
Кріпаком зростав.
1-й учень: Був цей хлопець кмітливий,
Чесний і справедливий.
Любив дуже читати,
А ще більше малювати,
А ще любив малий Тарас
Вечірні зорі рахувати. 

2-й учень: Рано вмерла його мати,
Лишивсь сиротою,
Не міг раду собі дати
З горем і журбою.
3-й учень: Були у Шевченка
Брати й сестри рідні.
Всі кріпаки, всі сироти,
Усі дуже бідні.
4-й  учень:. Були сестричка Маруся,
Яринка та братик Микита.
Малим його забавляла
Найстарша Катерина.
Ведучий1. Як же далі склалася доля Тараса?
5-й учень: У пана Енгельгарда 
За козачка служив.
Не згинався перед паном – 
Служив, як умів.
Скуштував на юнім тілі 
Не раз батогів.
Ведучий 2. Що ж любив Тарас робити, де любив бувати?
6-й учень: В літній сад він вечорами
Ходив малювати.
Учні виконують пісню «Садок вишневий коло хати.
Ведучий 1. Чи довіку залишився 
Тарас кріпаком?
Чи усе-таки звільнився
Від своїх оков?
1-й учень: О, довіку вдячний
Був Тарас Шевченко,
Що в саду Петербурзькім
Стрів його Сошенко.
Сошенко й Григорович
У розумнім колі
Вирвали талант вкраїнський
З тяжкої неволі.
Ведучий 2. А звільнившись від кріпацтва
Чи став він щасливим?
2-й учень: Не жилось йому спокійно 
На білому світі:
Всю неправду, всі нещастя,
Що душили груди
Виливав він на папері
Піснею між люди.
3-й учень: Серце мліло
Від горя людського
Й викресало гордо й сміливо
Тарасове слово.
4-й учень:. А вже цар
Та пани прелюті
Налякались того слова,
Бо люди розкуті
Підуть волю здобувати,
Кайдани ламати,
Із неволі
Народ визволяти.
5-й  учень:. Тому й засудили
Судом хижим
Судді – недоріки 
І на каторгу заслали
Мало не на віки.
6-й учень:   Десять літ перебував  Шевченко
На солдатській службі.
Із казахами в їх краю 
жив у щирій дружбі.
Учень 1. Повернувсь Тарас з неволі
Вже хворим додому.
Але пісню, але думу
Не забув складати.
Як страждала-горювала
Україна – мати .
Учні співають пісню «Зацвіла в долині…»

 Ведучий: Дуже рано у Тараса виявився хист до малювання. Змалку крейда чи вуглина були для нього неабиякою радістю. Усе ними обмальовував, залюбки зображував птахів, звірів, людей. Коли служив у пана, потай змальовував картини

1-й учень: Тарас Григорович став талановитим художником. Його пензлю належить багато пейзажів, портретів, побутових картин

 У 42 роки Тараса Шевченка було вшановано званням академіка. Але найбільше знає і любить Україна Шевченка як свого великого поета.

2-й учень: Кобзарем його ми звемо Так від роду і до роду. Кожен вірш свій і поему Він присвячував народу.

 3- й учень: Тарас мав феноменальну пам’ять. Все, що він почув, побачив живучи в Україні,  перші чотирнадцять з половиною років, запам’ятає в найтонших подробицях і загалом розповість про це в своїх геніальних творах живопису та в поетичній творчості.
Доля привела 17-річного Тараса до  Петербурга, до пишної і величної столиці Російської імперії, де він став художником, поетом і вільною людиною.
22 квітня 1838р. пан Енгельгард видав своєму кріпакові Тарасові Шевченку вільну. З травня того ж року Тарас став учнем Карла Брюллова – почав навчатися в Петербурзькій Академії мистецтв. «Яке то щастя бути вільною людиною !… Живу. Учусь, нікому не кланяюсь, і не боюсь… велике щастя буть вольним чоловіком», – пише Тарас в листі до брата Микити.
Ще одна подія сталася в Петербурзі, знаменна і не тільки в житті Тараса, а й важлива для всієї України – вихід у світ книги віршів « Кобзар» у 1840 році. Справді «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То є святиня, національна Біблія України.

4-й учень
Поезія Шевченка не просто зачаровувала, вона була прагненням до волі. Тому поет був небезпечним для царського уряду, його було заслано рядовим солдатом на довгих 10 років із забороною писати і малювати.
5-й учень
З-поміж небагатьох видань Тараса Шевченка особливе місце посідає остання його книжка – «Буквар», складена із кращих зразків фольклору та частково з власних творів. Ця книжка була першою дитячою читанкою в Україні. 10 тисяч примірників книги було видано власним коштом поета.
6-й учень
Шевченкові поезії «Маленькій Мар’янці», «Мені тринадцятий минало», «І золотої і дорогої» та багато інших стали улюбленими творами багатьох поколінь дітей. Мріяв поет написати інші книги, але передчасна смерть не дала йому можливості здійснити свої плани.
7-й учень
Помер Тарас Шевченко 10 березня 1861 року. Його поховали в Санкт-Петербурзі. Але в травні 1861 року тіло Великого Кобзаря було перевезено в Україну. Як заповідав поет, його могила на Чернечій горі (нині Тарасовій) під Каневом.

У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі, титане, кладемо.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
Тебе своїм сучасником звемо. 
3-й учень:
Живи, поете, в бронзі і в граніті, –
Живи, поете, в пам'яті людській,
Живи в піснях, живи у "Заповіті",
У слові праведнім, у славі віковій! 
4-й учень:
І кожен раз, в весняний час,
Всі українські діти
Згадують: нас любив Тарас!
Йому дарують квіти. 
5-й  учень.
Сповнить Тараса заповіт
Ніхто з нас не забуде,
І хоч минуло вже  багато літ, 

 Він завжди з нами

Фінальна пісня. « Заповіт» Т. Г. Шевченко
Учитель:   Ім’я великого Кобзаря ми часто згадуємо й будемо згадувати завжди,  бо він подарував нам безцінний скарб. Цей скарб — його чудові твори, в яких струменить любов до Батьківщини та турбота про її майбутнє. 
Читаймо Шевченка! І не лише у дні пам’ятних дат. Читаймо і вчімося будувати нашу Україну! Прислухаймося до Кобзаревих першоцвітів, очищаймо душу і тіло вогнем Тарасового слова!

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

Виховна година на тему:

" Бринить-співає наша мова,                             

Чарує, тішить і п'янить"

                       ( О. Олесь)

Написання диктанту  " Мово моя солов'їна"